Черги на російських заправках і брак пального породили спокусливу думку: а раптом економічний тиск зробить те, чого не змогла зброя, і режим Путіна посиплеться зсередини? Видання The Conversation береться охолодити ці сподівання. Автор, який, за його ж словами, щороку з 2022-го їздить до Росії, описує, як мінявся настрій: спершу виживання під санкціями, потім кілька років стабілізації й оптимізму, а до 2026-го вже почалися розмови про рецесію, ще до нинішнього дефіциту пального.
Як повідомляє The Conversation, українські дрони били по російській нафтовій інфраструктурі, спричинивши брак пального по всій Росії, а президент Володимир Зеленський говорить про завершення війни «з позиції сили». Водночас видання наводить цифри економічного напруження: ПДВ у Росії підняли з 20% до 22% у січні 2026 року, зросли й податки на малий та середній бізнес. На Петербурзькому економічному форумі в червні лунало, що важкі часи протривають щонайменше три роки. Питання, яке ставить автор, звучить так: чи виллється це в масові протести й розкол еліт, як наприкінці радянської доби.
Саме тут матеріал проводить межу з 1991-м. На думку автора, розпад СРСР став можливим через реформи Горбачова, децентралізацію економіки, харчові дефіцити й часткові вибори 1989 року, які дали трибуну опозиції на кшталт Бориса Єльцина. Сьогоднішня Росія, стверджує видання, влаштована інакше: з 2000 року Путін збудував авторитарну вертикаль, приборкав великий бізнес (згадується справа ЮКОСа й ув’язнення Ходорковського), а несанкціоновану опозицію знищив через тюрми або еміграцію. Війна ж, за оцінкою автора, лише зміцнила вагу силовиків, армії та військово-промислового сектору, кровно зацікавлених у стабільності режиму.
Для нашої громади це тверезе нагадування: чекати, що Кремль надломиться сам собою вже цієї зими, наївно.
Автор, який каже, що бачив обидві епохи на власні очі, робить висновок: сучасна російська економіка все ще працює, і повсякдення більшості росіян за чотири роки війни майже не змінилося. Дефіцит пального з червня 2026-го він називає чи не першою реальною кризою, що зачепила широкий загал. При цьому в Кремля лишається простір для маневру: ставку вже знизили з 21% у 2024-му до 14,25% у червні, рубль можна девальвувати заради експортних доходів, а війна Ірану тимчасово підкинула нафтових грошей. Напруження є, підсумовує видання, але не таке, щоб змусити Москву різко змінити курс.
І ось частина, яка стосується нас найболючіше. The Conversation наголошує: результат війни на виснаження залежить і від слабкості іншої сторони. Українська економіка тримається на західній фінансовій підтримці, а найбільший донор, США, за словами автора, припинив фінансування після приходу Дональда Трампа у 2025-му. Тягар перебрав ЄС, погодившись дати 90 мільярдів євро на два роки, але Україні, зазначає видання, цього мало. Поставки американських Patriot вичерпалися, заміни бракує через іранську війну, а роки російських обстрілів підірвали енергосистему. Автор прямо припускає, що цієї зими Росія може зробити Київ, Харків і Дніпро непридатними для життя, вимкнувши світло й тепло, як мало не сталося 2025-го.
Для багатьох українців тут, у південному Онтаріо, кожен такий прогноз, це не абстрактна геополітика, а тривога за рідних, які знову можуть зустріти зиму без опалення. Підсумок The Conversation невтішний: поки обидві сторони переконані, що можуть перемогти, шансів на швидке завершення війни мало, і надіятися на те, що Путін здасться під економічним тиском, автор вважає вкрай малоймовірним. Це той випадок, коли реалізм важливіший за втішні заголовки, бо саме він визначає, скільки ще допомоги доведеться збирати й відправляти.
The Conversation ↗
Матеріал підготовлено редакцією UkraineInfo.ca за матеріалами The Conversation. Ми переказуємо факти власними словами з посиланням на оригінал; повний текст — за посиланням вище.
