Багато хто з тих, хто вже осів у південному Онтаріо і плекав надію колись перевезти сюди старших батьків, цього літа дістав прикру звістку. 15 липня 2026 року Міністерство імміграції Канади (IRCC) припинило приймати нові заяви на возз’єднання зі старшим поколінням, це програма з довгою офіційною назвою про батьків, бабусь і дідусів (Parents and Grandparents Program, PGP). Про це пише видання www.homin.ca з посиланням на офіційне оголошення відомства.
Перше, що треба прояснити, бо заголовки в різних ЗМІ лякали дужче за реальність: програму НЕ скасовано, ідеться про тимчасову паузу. Усі заяви, які вже лежать в IRCC, розглядатимуть звичайним порядком, і рішення про призупинення їх не зачіпає. Наразі відомство просто не братиме нових форм Interest to Sponsor і не розсилатиме запрошень потенційним спонсорам. Тобто хто ще не отримав запрошення, поки що взагалі не може розпочати процедуру.
За поясненням IRCC, яке наводить видання, пауза потрібна, щоб розгребти накопичене. У системі зараз понад 50 тисяч заяв на спонсорство батьків, а урядовий план з рівнів імміграції на 2026–2028 роки передбачає, що у 2026-му статус постійного резидента за цією програмою отримають лише 15 тисяч осіб. За такої математики черга розсмоктуватиметься ще роками.
Найцікавіше в матеріалі www.homin.ca починається там, де адвокатка розкриває справжню картину. Формально програма існує, а фактично новий набір учасників не відкривали вже понад п’ять років. Востаннє запрошення IRCC надсилало 28 липня 2025 року, але навіть тоді, за даними видання, вони йшли виключно до людей, які подали Interest to Sponsor ще у 2020-му. Уряд не набирав нових охочих, а лише добирав із бази часів пандемії.
Виходить парадокс: людина роками працює, платить податки, відповідає всім вимогам для спонсорства, а подати заявку навіть не має права.
Саме це б’є по конкретній категорії наших людей: по громадянах і постійних резидентах, які отримали статус після 2020 року. Серед них чимало тих, хто приїхав під час великої війни, вже закріпився тут і хотів би привезти маму чи батька. Як зазначає авторка тексту, адвокатка й нотаріус Ольга Сенишин, партнерка юридичної фірми CGS LAW у Торонто, ці люди досі не мали навіть можливості подати форму про намір спонсорувати. Для багатьох, за її оцінкою, це фактичне десятирічне очікування лише на шанс отримати запрошення.
Що реально залишається робити просто зараз. IRCC радить розглядати Super Visa як головний інструмент, щоб батьки, бабусі й дідусі могли довго бути поруч. За інформацією видання, ця віза дозволяє перебувати в Канаді до п’яти років за один в’їзд, а видають її строком до десяти років із багаторазовим в’їздом. Але це тимчасовий статус, дороги до постійного проживання він не дає, і повноцінним возз’єднанням родини не стає.
Коли відкриють новий прийом, IRCC не повідомляє. Деякі фахівці, на яких посилається www.homin.ca, припускають, що набору нових потенційних спонсорів може не бути ще кілька років, надто якщо уряд і далі кликатиме лише людей із бази 2020-го. Порада від видання проста і практична: тим, хто планує колись спонсорувати батьків, готувати документи вже тепер і пильно стежити за офіційними оголошеннями, бо коли вікно відкриється, воно, найімовірніше, буде коротким, як і раніше.
www.homin.ca ↗
Матеріал підготовлено редакцією UkraineInfo.ca за матеріалами www.homin.ca. Ми переказуємо факти власними словами з посиланням на оригінал; повний текст — за посиланням вище.
